Леся Українка – геніальна особистість, яка залишила в історії української літератури колосальний слід. Її біографію вивчають у кожному навчальному закладі, про неї говорять і пишуть.

Вона володіла, за словами Івана Франка, вражаючим діапазоном поетично-емоційного висловлювання: «…від тихого суму до скаженої розпуки і мужнього, гордого прокляття, що являється природною реакцією проти холодної зневіри». В її творчому доробку і дзвінкі веснянки, і дитячі казки, і величні драматичні твори, такі як «Камінний господар», «Лісова пісня», «Кассандра». Однак, Леся Українка не тільки белетрист світового рівня. Вона – лицар слова і думки. Наша духовна навчителька. Її творчість і доля – не про «мистецтво життя», а, радше, про мистецтво перемагати: обставини, себе і ту ж таки долю.

Тож чому вчить нас Леся Українка? Вчить не зрікатися свого: принципів, товаришів, своєї віри, країни і волі. Як писала вона до Івана Франка: «І скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи, і не загинув, то він сильний…»