Згідно з Постановою Верховної Ради України  від 08.02.2018 № 2286-VIII “Про відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки” ювілей письменниці та громадського діяча буде відзначатися на державному рівні.

Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач) українська поетеса, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, культурний діяч
(1871–1913).

Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському в родині високоосвіченого поміщика, який дуже любив літературу та живопис. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах “Перший вінок”. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.

Поетичний хист Лесі Українки формувався і зміцнювався не лише на величній духовності й героїчній історії свого народу, а й творчому засвоєнні найкращих надбань світової літератури і мистецтва, чому значною мірою сприяли родинні обставини та те інтелігентне оточення, в якому вона перебувала і виховувалася.

Окрім рідної української, вона вільно володіла мовами: німецькою, французькою, латинською, давньогрецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, польською, болгарською, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Саме постійне зацікавлення світовою літературою і історією дозволило їй у 1890 році написати підручник “Стародавня історія східних народів”, який було вперше видано у 1918 році в Катеринославі.

Леся Українка розширила традиційні жанри української літератури. Вона принесла нові літературні образи - з Давнього Єгипту (цикли “Весна в Єгипті”, “Єгипетські фантазії” та “Ізраїль в Єгипті”), давньоєврейської історії ( “У полоні”, “На руїнах”), періоду раннього християнства (“Руфін і Прісцілла”, “Адвокат Мартіан”), європейського Середньовіччя (“Роберт Брюс”, “Стара казка”).

У роботах на тему національно-визвольної боротьби з'являються нові образи борців за волю, незалежність, свободу України (поема “Самсон”, поетичний цикл “Сльози-перли”, “Невільницькі пісні”, “Триптих”, “Оргії”).

Основними джерелами творчості Лесі Українки стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з'явилися надзвичайно прекрасні по глибині ліричності, душевного драматизму і психологізму твори. Вона вдосконалила формальні можливості української поезії, розвинула естетичні концепції літератури, розширила жанрові і стилістичні можливості поезії, прози, драматургії. Леся Українка  

стала найбільшим збирачем українського фольклору, зберігши його для нащадків, знала близько 500 народних пісень, написала роботу по фольклористиці Купала на Волині.

Визначний внесок у розвиток світової культури зробила Леся Українка і своїми перекладами творів письменників багатьох літератур українською мовою. До перекладацької діяльності письменниця підходила надзвичайно серйозно. Вона наголошувала, що переклади повинні бути здійснені на високому професійному рівні, а для цього перекладач обов’язково повинен користуватися оригіналом, а отже і вільно володіти багатьма мовами. А ставши відомою письменницею, вона виробила об’ємну програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Достоєвського, Л. Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса, Гете, Шіллера, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго, Лесажа, Леопарді, Лонгфелло, Жорж Санд, Сталь, Флобера, Золя, Міцкевича, Сирокомлі, Конопницької, Красицького, Крашевського, Ожешко, Сенкевича, Словацького та багатьох інших. Уже оцей перелік прізвищ визнаних у всьому світі митців художнього слова засвідчує про неабияку обізнаність Лесі Українки з найкращими надбаннями світової літератури, з якими вона намагалася ознайомити український народ з метою піднесення його інтелектуального і культурного рівня.