Оцінювати й хвалити можна тільки

вчинки дитини, а не її саму.

 Будь-яка похвала складається з двох компонентів:

•наших слів;

•висновків дітей.

   Наші слова мають передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів дитини допомагати нам.

    Потрібно висловити наше судження в такій формі, щоб дитина могла безпомилково з нього зробити реалістичний висновок про себе саму.

Як не потрібно хвалити

•Похвала має властивість наркотиків: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

•Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

•   Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів, немає за що хвалити.

•   Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється, і слід її знати.

•   Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її щодня.

•   Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодять... Інколи виникають ситуації, коли доцільно покритикувати. Це також потрібно робити розумно.

Запам’ятайте сім правил

1.Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному (воно повинно бути корисним).

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) — не карайте (жодних покарань «про всяк випадок»).

3.За один раз — одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання — не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4.Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

5.Покараний — прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, — покарання подіє у зворотному напрямку.

7.Дитина не повинна боятися покарання.

Не можна карати й сварити:

•   якщо дитина хвора;

•   якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

•   якщо дитина їсть;

•   після сну;

•   перед сном;

•   під час гри;

•   під час виконання завдання;

•   одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) — необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

•   якщо дитина не може подолати страх, лінь, рухливість, роздратованість, будь-який недолік, але щиро намагається подолати його;

•   в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

•   якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

•   якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.

10 головних заповідей комфортної злагоди дітей та батьків:

1. Не кажіть неможна, кажіть – давай подивимося, що буде, якщо...

2. Завжди виконуйте обіцянки, якими б неприємними для дитини вони не були

3. Уся сім‘я – на одному човні виховання

4. Не бити! Методи «березової каші» давно в минулому

5. Хваліть сильні сторони дитини

6. Знаходьте компроміс

7. Обнімайте дитину

8. Навчіться слухати

9. Виховуйте, граючись

10. Створіть у сім‘ї «зону радості».

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. По-справжньому любіть дитину: жалійте її, втішайте, підтримуйте, допомагайте, довіряйте.

2. Дитина, якій усе дозволено, теж нещаслива. В необмеженому просторі вседозволеності, де немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не можна. Передавайте дитині такий  досвід взаємовідносин, як компроміс.

3. Ніколи не порівнюйте своїх дітей між собою або з іншими дітьми типу: «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» Це ознака нелюбові  до того, з ким порівнюєте.

4. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому, що вона погана,  а тому, що вона, така гарна і розумна, приголомшила Вас своїм  негарним вчинком.

5. Помірна похвала й подяка нестандартними словами сприяють  формуванню в дитини впевненості в собі й прагненню до успіху.  Знаходьте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні риси, нові досягнення, просування вперед. Не використовуйте стандартне  «молодець!» Краще, якщо Ви скажете: «Ти мені дуже допоміг!», «Ти нас

так порадувала! Ми  знаємо, що ти нас не підведеш!»

6. Підтримуйте інтерес вашої дитини через її самовираження, прагнення  щось зробити самостійно. Не акцентуйте увагу на невдачі типу: «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже  прибирати після тебе...»  Краще виразіть надію на вдачу, разом  аналізуйте причини неуспіху: «Я подумала, а що, як нам зробити отак...

Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...».

7. Перед відходом дитини до школи, а якщо нема можливості, то ще  ввечері, погладьте її зі спини за плечики й скажіть спокійно кілька слів  впевненості:  «Не хвилюйся в школі, ми віримо, що ти нас не підведеш.  Ми любимо тебе». Тактильний контакт дуже важливий.

8. Уранці не вмикайте яскраве світло, не розмовляйте голосно й дуже емоційно. Увечері, перед сном, бажано аутотренінг із позитивною настановою.

9. Привчайте дитину до режиму дня, сну й відпочинку і зробите добре  не тільки  для неї, а й для себе.

10. Нехай в дитини буде її особистий куточок, столик, ватман, де вона зможе демонструвати свої творчі роботи, поробки, і буде впевнена, що все це при першій ліпшій нагоді не буде викинуте на смітник. Підростаючи, дитина поступово сама, коли буде готова, відмовиться  від цього, на наш погляд, непотрібу. Ваша маленька людина не ваша особиста власність, і теж має право на свій особистий недоторканний психологічний простір.

11. Навчіть дитину прибирати за собою, але не робіть те, що дитина в змозі зробити сама. Хай буде правилом для Вас принцип педагогіки  М.Монтессоррі, своєрідний заклик дитини: «Допоможи мені зробити це самому!» І нехай з вами буде завжди поруч духовність, бо все  матеріальне – тимчасове й  тлінне. Вічні цінності неминущі, вони допоможуть виховати вам гарного сина, гарну дочку. Ніхто батьками не народився. Маєте право на помилку і ви, і ваша дитина. Але з  висоти вашого досвіду треба розуміти, що не всі помилки можна  виправити, не кожне слово дитина забуде, не кожна настанова,   згарячу сказана, буде корисною.

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ  НЕ ПОВИННА ЧУТИ  ВАША ДИТИНА:

1 «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять!»

2«Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»

3 « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній»,

  «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»

4 «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»

5 «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене,

  то нічого не варта...»

6 «А чого від нього чекати гарного? Він же...»

7 «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...»,

  «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю,

  дивитись на ту берізку... Ще чого!..»

8 «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»

9 «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я

  вже прибирати після тебе...»

10 «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...»,

  «Скільки це може продовжуватися...»

11  «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка...

  Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ  ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала!

Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»

«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме

 так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»

«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»

«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»

«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму

помилку...»

«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»

«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі

 свою допомогу.... Я зробила б так...»

«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може

й тобі так зробити...»

«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»

«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що

дуже зраділа б, якби..»

«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну

бруду й пилу ... Допоможеш мені...»

«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався.

Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»

«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось.

Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»